Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Хорольське земляцтво зібралося 18 грудня 2024 році в середмісті Хорола, на площі Великого Кобзаря, аби провести останньою земною дорогою новітнього Героя. До присутніх на жалобному заході звернулися представники місцевої влади: секретар міської ради Юлія Бойко та староста Вишняківського старостату Анатолій Вовк.
Заупокійну літію на площі, а також чин похорону за упокій душі новопреставленого убитого Воїна Ярослава в Троїцькому православному храмі й на цвинтарі в с.Вишняки провели представники духовенства Кременчуцької єпархії УПЦ: настоятель Свято-Вознесенського храму в с.Мусіївка, митрофорний протоієрей – отець Степан Потюк та митрофорний протоієрей – отець Іван Бровко.
Хорольська громада розділяє біль втрати та приносить глибокі співчуття з приводу непоправної втрати: мамі – Ользі Дмитрівні Манженко, вітчиму – Миколі Івановичу Рябому, племінниці – Світлані Валентинівні Кулик, внуку – Олегу, двоюрідній сестрі – Надії Миколаївні Головченко, усій великій родині, кумам, друзям, однокласникам, бойовим побратимам та всім, хто знав, любив і поважав Героя Ярослава. Ярослав Григорович назавжди залишиться в наших серцях таким як він був – доброзичливим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом і відданим сином України. Нехай добрий і світлий спомин про Героя назавжди залишиться у нашій пам’яті та серцях! Загиблий Захисник побачив і відчув на собі пекло війни, тож нехай його душа знайде вічний спокій…
Більш докладно про полеглого Героя та його Воїнський шлях честі – на офіційному сайті міської ради: http://surl.li/ilhfpu
