«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх…» (Ів. 15:13)
Сьогодні 16 липня минають роковини з дня, коли земне життя захисника, душпастиря протоієрея Олексія Стогній обірвалося, на запрошення родини мав за честь разом зі священниками Семенівського церковного округу возглавити заупокійне Богослужіння в с. Березняки .
Для кожного з нас священників отець Олексій був мудрим собратом якій поєднав у собі дві найвищі місії: служіння Богові та захист рідної землі. Кажуть, що воїни світла не вмирають, вони просто змінюють свій пост.
До початку повномасштабного вторгнення отця Олексія знали як мудрого наставника, щирого священника та людину з великим серцем. Його слово лікувало душі, підтримувало у важкі хвилини та дарувало надію. Він не просто проповідував Божі заповіді, він жив ними щодня.
Його присутність на фронті піднімала бойовий дух, він підтримував солдатів перед боєм.
З алтаря — в окопи. З молитвою — до останнього подиху.
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності. Співчуваємо родині, близьким, духовним дітям та побратимам Героя.
Царство Небесне та вічна пам’ять нашому захиснику, протоієрею Олексію .
Спочивай з миром, отче. Твоє світло продовжує світити в наших серцях.
