Возлюблені у Господі брати та сестри, вірні чада Української Православної Церкви! Сьогодні ми увійшли в святкування Різдва Христового. Церква прославляє найбільшу подію в історії, сповіщає про неї людство і молитовно її осмислює. А головне — закликає всіх приєднатися до нової реальності, створеної Божественним Втіленням. Для цього потрібно поставитися до свята не як до чергового заходу із екзотичними обрядами, а прийняти Новонародженого Господа всім серцем, усією душею, всіми помислами і почати жити по-новому. Про це свідчить весь сонм християнських праведників, багато з яких віддали життя за можливість сповідувати свою віру. Про це повідомляє величне святкове Богослужіння. Про це говорить і вся історія нашого народу, який через красу різдвяних традицій нагадує байдужим нащадкам про те, чим він жив і в чому бачив найголовніше.
Свято Різдва Христового повідомляє нам одкровення про те, що Бог є Любов. Господь, вічний і незмінний, заради спасіння людства увійшов у кругообіг історії, і показав, що для Нього немає ніякої іншої скверни, крім гріховної гордині та себелюбства. Та й як могло бути інакше, якщо все, що справді існує, вийшло з творчої Десниці Божої! Кожен етап виникнення цього світу підтверджено благословенням Творця: «…І побачив Бог, що це добре» (Бут.1:8). І до якого безумства може дійти людина, коли вона у своїй невдячності заперечує Творця, не любить своїх ближніх, нарікає на буття світу, не бачить ні в чому цінності. Ця нездатність сприймати духовні закони, ця замкненість на собі отруюють життя, перетворюють його плин на нестерпне страждання. І ось Ісус Христос, що народився в хліві, як беззахисне Богонемовля, явив людству непереможну Любов, відкрив джерело невичерпного Світла, яке «…освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін.1:9). Світло, в якому немає ніякої темряви. І тепер прийняти від Господа зцілення, або остаточно піти у морок небуття залежить від нашого вибору.
Саме сьогодні ми, православні християни, переживаємо особливий час випробувань, повний викликів та спокус. Страшна, жорстока війна, втрати та руйнування. Безпосередня загроза самому існуванню нашої країни, але при цьому і нашій Церкві – все це не може не хвилювати віруючих. Як зберегти себе в таких обставинах, не втратити внутрішній стрижень, не зневіритися? У такі хвилини ми розуміємо по-справжньому, що означає сподівання на Господа. Не забуватимемо і про людей, що нас оточують, наляканих, дезорієнтованих, з пораненими душами. Вони чекають від нас на відповіді, шукають у нас опори. А це означає, що ми маємо ще старанніше працювати на духовній ниві, не маємо права бути теплохолодними. Щоб Світло Христове через нас світило всім.
Дорогі брати і сестри, вітаю вас зі святом Різдва Христового! Від щирого серця бажаю радості та надії! Нехай милосердний Господь благословить ваші молитви, сповнить серця добром, просвітить помисли нетлінним змістом. Любові та злагоди вашим сім’ям, затишку вашим домівкам. Разом ми вистоїмо і все подолаємо.
Христос народився – славімо Його!
Миколай, митрополит Кременчуцький і Лубенський.
Різдво Христове, 2025 р.
