ДО 130-РІЧЧЯ СТВОРЕННЯ ПАРАФІЇ СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ХРАМУ м. КРЕМЕНЧУК

Велике Свято П’ятидесятниці щороку відкриває нам нові дива, які відбуваються промислом Господнім. І ми вже за звичаєм чекаємо на щось нове та цікаве. Щоб трохи відійти від сьогодення, ми нагадаємо читачам історію Кременчуцької Свято-Троїцької церкви, адже цього року першій Троїцькій парафії виповнюється 130 років. За всю історію Кременчука храмів на честь Святої Живоносної Трійці на цьому намоленному місці було аж чотири. Перший храм знаходився на кладовищі біля кар’єру (сучасна водойма в районі Озерний) і був приписним до церковної громади Богоугодного закладу, тобто не мав ні настоятеля, ні власної парафії, та і за площею він був невеликий. Слугував він як цвинтарний для відспівування небіжчиків. І от після того, як ця маленька церква значно постраждала від вибухів на кар’єрі, за зверненням священника Олексія Протопопова, до місцевої та єпархіальної влади було вирішено звести нову парафіяльну церкву на вільній території навпроти Міського Саду під Піщаною горою (район Міськводоканалу) та біля Солдатської слободи (район Молокозаводу).

1886 року Міська Дума першою асигнувала 2500 руб. на це будівництво, збиралися також пожертви від приватних осіб, і навіть знайшовся благодійник, який пожертвував 8 тисяч рублів свого капіталу та став головним завідуванчем будівництва храму.

1887 року за благословенням Високопреосвященного Іоанна (Петіна), архієпископа Полтавського та Переяславського, був закладений перший камінь Свято-Троїцького храму. За описом В. Бучневича в книзі «Кременчуг и посад Крюков»: «Троицкая церковь…деревянная на фундаменте из местного камня. Об одной главе, смешанного стиля заложена 19 июля 1887 года. Построена взамен разобранной в то же время бывшей кладбищенской приписной к домовой церкви Богоугодного заведения Марии Магдалины, построенной в 1851 году на принадлежащем ему кладбище ….».

1890 року зведення Свято-Троїцької церкви було завершено. Спорудження дерев'яного Троїцького храму з іконостасом та начинням обійшлося в 17 тисяч рублів. Але з освяченням нового храму прийшлося почекати, хоча вона була вже повністю готова. Воно сповільнилося через вирішення питання про забезпечення церковного причту квартирами. Як тільки необхідні квартири були улаштовані, уповноважені від міста депутати вирушили до Полтавського Владики з проханням прибути до Кременчука та освятити церкву.

В Полтавських єпархіальних відомостях згадується про те, як в квітні 1892 року, в день пам'яті святих Жон-мироносиць, був освячений Свято-Троїцький храм. Так, «17 апреля с вечерним поездом прибыл епископ Полтавский и Переяславский Иларион (Юшенов) и был встречен всем градским духовенством, местным полицмейстером, городским головою и другими. Главной целью его приезда было освящение новоустроенной Свято-Троицкой церкви, а вместе с тем и ревизия здешних церквей».  

18 квітня в новій церкві відбулася перша всеношна. За благословенням Його Преосвященства службу здійснював ключар Полтавського Кафедрального Собору у співслужінні з двома Кременчуцькими священиками: кліриком Преображенської церкви Георгієм Кривусьовим та кліриком Успенського собору  Олександром Іваницьким.

19 квітня з раннього ранку городяни прибували з міста до «Піщаної гори». В найкоротший час церква була переповнена народом, і ті, хто трохи спізнився, не могли знайти собі місця навіть на паперті, залишаючись на території території церкви. О 9 годині ранку розпочався благовіст. О пів на 10 ранку Преосвященний прибув до щойно відкритої  церкви. Освячення храму відбулося по архієрейському чину. У служінні брали участь: міський благочинний протоєрей Лука Федорович Бєлявський, ключар Полтавського кафедрального собору Діаталович і священики: клірик Преображенської церкви Олексій Клепачевський та настоятель Покровської церкви посаду Крюкова Федір Архангельский, а також  висвячений за літургією на священника для цієї церкви Павла Васильєва, випускника Санкт-Петербурзької Духовної Академії, який довгий час займав посаду вчителя спершу в жіночій, а потім в чоловічій гімназії в м. Маріямполе литовського регіону - Сувалкія.

При чині освячення храму і на літургії співав церковний хор Крюківської Покровської церкви.

Під час цієї літургії був висвячений в сан диякона ще і псаломщик Кременчуцького Успенського собору Симеон Петрановський. В кінці Божественної літургії перший настоятель парафіяльного храму священик Павло Васильєв сказав повчальне слово: «Братие християне! Присутствуя сегодня при освещении сего вновь устроенного храма, мы становимся тоже очевидцами проявления той любви и привязанности, какую имеют истинные последователи Христа Спасителя к своему Учителю и Господу. Ибо что значит основанный и освященный ныне храм, как не выражение любви и привязанности православных христиан к своему Творцу и Господу!..». Літургія закінчилася другої години пополудні.

За своїм зовнішнім виглядом та внутрішнім оздобленням Свято-Троїцький храм був досить гарний своєю простотою. Іконостас був дерев’яний триярусний столярної роботи. Для нового храму мешканці Кременчука вносили великі пожертви. Серед таких благодійників були селянин Платон Михайлович Гурянов, який пожертвовав плащаницю ціною 230 руб; парафіяни храму Федір Гончаренко, Петро Марульєв, Мотря та Акиліна Курченкови, Агрипина та Февронія Крамаренкови, Марія Писарьова передали Троїцькому храму напрестольний хрест, Євангеліє, облачення на престол, повне священницьке та дияконське облачення на суму 200 руб; а фельдфебель у відставці Микола Яцута придбав для причту 2 священницьких та дияконських облачення на суму 120 руб. За ці пожертви 29 липня 1905 року всі вищезазначені кременчужани були удостоєні архіпастирського благословіння.

Церква розміщувалася на ¼  двору садиби, площа якої складала 1063 кв. саж. Під погост церкви було виділено 400 кв. саж., під школу - 163 кв. саж., а під садибу - 500 кв. саж. (1 кв. сажень = 4,55225 кв. метрів)

На приходській території знаходився і будинок будинок для причту. В іншому мурованому будинку розташовувалися на одній половині церковна лавка, а на іншій – церковна сторожка. У власному будинку на території 500 кв. саж. діяли церковнопарафіяльна школа та міське початкове училище.

Станом на 1902 рік кількість парафіян складала 1006 чоловіків та 1054 жінки. А за відомостями 1912 рік кількість парафіян привілейованого стану складала 26 чоловік, 300 міщан, 305 козаків та 982 селянина.

Нарешті, мешканці околиці міста отримали свою прекрасну парафіяльну церкву. З цього часу не було необхідності направлятися до центру міста. А ще новий дерев’яний Свято-Троїцький храм надав змогу змінити стару назву вулиці Кривогрязної на нову – Троїцьку, яка залишилася і в наш час.

Дерев’яна церква використовувалася для богослужінь до освячення у 1915 році нового мурованого Свято-Троїцького п`ятикупольного собору, який почали зводити поряд з церквою у 1910 році. Після цього придатний для подальшого використання освячений храм розібрали на будівельний матеріал  та, скоріш за все, передали іншій парафії. Якщо поцікавитися, то схожі храми можна знайти на старих фотографіях в декількох селах Полтавщини.

Ось так, 130 років тому була розпочата історія парафії Свято-Троїцького храму та Троїцької вулиці міста Кременчук.

Пресвята Трійця, Боже наш, слава Тобі!

Зі святом, кременчужани, з Днем Народження Церкви Божої! Бажаємо всім Вам найголовнішого – Віри та Миру!

Науковий співробітник Кременчуцького краєзнавчого музею Вікторія Ширай