Возлюблені у Господі брати та сестри, вірні чада Української Православної Церкви! Ми прийшли до довгоочікуваного свята – Різдва Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа. Ми дякуємо Господу за Його пришестя у світ, за безмежну любов і милість до нас. Знову звучать урочисті піснеспіви, колядки. Знову ми переживаємо невід’ємну духовну радість, відчуваємо благодатну присутність Бога у цьому світі. У важких умовах сьогоднішньої війни ми по-особливому проникливо сприймаємо слова славослів’я ангелів: «…слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лук.2: 14).
Господь, бачачи людство, що страждає в гріхах, зволив Сам увійти в плин історії. З цього моменту наше буття — це вже не безглуздий процес кругообігу пристрастей, про який Екклезіаст сказав: «…усе — суєта і томління духу!» (Еккл.1:14). Тепер історія людства — це шлях до спасіння, це можливість спілкування з Богом. Але це ще й можливість вибирати, отже, відповідальність за свій вибір.
Свідками Різдва Христового стали прості пастухи та досвідчені мудреці зі Сходу. Пастухи, які нагадують про перших віруючих у Бога Істинного — як Авель, як Авраам, що були готові за покликом Господа відразу вирушити в дорогу. І мудреці, що заради поклоніння Богонемовляті Христу, залишили споглядальний спокій. Серцева простота і глибина мудрості – кожен по-своєму шукає Бога, знаходить віру, щоб разом зустрітись біля ясел Спасителя. Так і ми, сьогоднішні християни, всі дуже різні, з різною долею, разом «…становимо одне тiло у Христi» (Рим.12:5).
Ми святкуємо Різдво у неймовірно важкий час, повний тяжких випробувань та викликів. Йде війна. Під загрозою існування нашої держави як такої, життя наших близьких, дітей. Серед тривог та турбот, що стали спільними для всіх, з’явилася ще й тривога за Церкву, в якій ми всі були охрещені. Не можна ставити під сумнів існування Церкви, як не можна змусити замовкнути живий голос Євангелія. У цій складній ситуації ми маємо як ніколи зберегти дух Благовістя Христового, зміцнитися самим і допомогти не зійти з правильного шляху нашим співвітчизникам. Кількість людей, які потребують допомоги та підтримки, зросла неймовірно. Українська Православна Церква з перших днів війни допомагала людям у скорботах та труднощах і продовжить це робити, незважаючи ні на що. Ми всі повинні зберегти людську подобу, щоб у ній виявився Образ Божий. Іншого шляху немає.
Дорогі брати та сестри! Сердечно вітаю вас зі святом! Бажаю вам миру, радості, молитовного настрою душі. Нехай Господь благословить вас і ваших близьких міцним здоров’ям, домашнім затишком, здійсненням усіх добрих починань. З нами Бог!
Христос народився – славімо Його!
Миколай, митрополит Кременчуцький і Лубенський. Різдво Христове, 2023 р.
Возлюбленные о Господе братья и сестры, верные чада Украинской Православной Церкви! Мы пришли к долгожданному празднику — Рождеству Господа и Спасителя нашего Иисуса Христа. Мы благодарим Господа за Его пришествие в мир, за безграничную любовь и милость к нам. Снова звучат торжественные песнопения, колядки. Снова мы переживаем радость величайшего духовного торжества, ощущаем благодатное присутствие Бога в этом мире. В тяжелейших условиях сегодняшней войны мы особо проникновенно внимаем услышанному пастухами ангельскому славословию: «…слава в вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение!» (Лук.2:14).
Господь, видя страдающее во грехах человечество, соизволил Сам войти в течение истории. С этого момента наше бытие — это уже не бессмысленный процесс круговращения страстей, о котором Екклесиаст сказал: «…все – суета и томление духа!» (Еккл.1:14). Теперь история человечества — это путь ко спасению, это возможность общения с Богом. Но и возможность выбирать, а значит, ответственность за свой выбор.
Свидетелями Рождества Христова стали простые пастухи и искушенные знаниями мудрецы с Востока. Пастухи, олицетворяющие первых почитателей Бога Истинного — как Авель, как Авраам, готовые по зову Господа тут же отправиться в путь. И мудрецы, ради поклонения Богомладенцу Христу оставившие созерцательный покой. Сердечная простота и глубина мудрости – каждая по-своему ищет Бога, обретает веру, и обе встречаются у ног лежащего в яслях Спасителя. Так и мы, сегодняшние христиане, все очень разные, с разными судьбами, вместе «…составляем одно тело во Христе» (Рим.12:5).
Мы празднуем Рождество в неимоверно трудное время, полное тяжких испытаний и вызовов. Идет война. Под угрозой существование нашего государства как такового, жизнь наших близких, детей. Среди тревог и забот, ставших общими для всех, появилась ещё и тревога за Церковь, в которой мы все были крещены. Нельзя ставить под сомнение возможность существования Церкви, как нельзя заставить замолчать живой голос Евангелия. В этой сложнейшей ситуации мы должны как никогда сохранить дух Благовестия Христова, укрепиться самим и помочь не сойти с правильного пути нашим соотечественникам. Количество людей, нуждающихся в помощи и поддержке, выросло неимоверно. Украинская Православная Церковь с первых дней войны помогала людям в скорбях и лишениях и продолжит это делать, несмотря ни на что. Мы все должны сохранить человеческое подобие, чтобы в нём отобразился Лик Божий. Другого пути у нас нет.
Дорогие братья и сестры! Сердечно поздравляю вас с праздником! Желаю вам мира, радости, молитвенного расположения души. Пусть Господь благословит вас и ваших близких крепким здравием, домашним уютом, осуществлением всех благих начинаний. С нами Бог!
Христос раждается! Славите Его!
Николай, Митрополит Кременчугский и Лубенский.
Рождество Христово, 2023 год.
