Доля Церкви завжди є прообразом долі народу. Вона проходить крізь різні випробування, несе свій земний хрест, знесиленою може впасти та знову повстати, як казав Господь Наш, Ісус Христос: «Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний» (Мк. 14:58). Так було є і буде протягом всієї земної історії православного людства.
В боротьбі за свою віру, люди не шкодували нічого: ані грошей, ні власного життя, тому що знали, що на небі їх чекає головна нагорода – Царство Небесне, тобто повернення до Свого Отця Небесного. Завдяки цій відданості Богу на наших теренах зводилися храми, виховувалися благочестиві священнослужителі та парафіяни, праведники та мученики.