Жорстока війна знищує цвіт української нації… Знову страшна звістка прийшла у Семенівську громаду — на Харківщині під час ворожого мінометного обстрілу загинув житель Семенівки, військовий медик Володимир Бутко.
Це невимовна, страшна втрата для людей, котрі знали цього доброго, скромного, творчого чоловіка. Разом із усіма він мав би будувати нову та сильну державу, жити своє життя, але… Його жорстоко і цинічно відібрав ворог. Володимир Бутко народився 3 вересня 1984 р. у с-щі Опішня. У 2000 р. закінчив Опішнянський державний художній ліцей ім. Василя Кричевського. Потім продовжив навчання у Миргородському державному керамічному технікумі ім. Миколи Гоголя, де здобув спеціальність «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Чоловік був дуже талановитим, викладачі відзначали його роботи як самобутні, яскраві. Володимир Михайлович також навчався у Полтавському національному технічному університеті ім. Юрія Кондратюка, який закінчив із червоним дипломом. Саме у цей час він зустрів кохання свого життя — дівчину Оксану із Семенівки, з якою вони створили міцну родину. У 2011 році в подружжя народилася дівчинка Аня. Володимир Михайлович проводив із донькою кожну вільну хвилинку. У своєму листі до тата вона писала: «Весь вільний час ти проводив разом зі мною. Ми гралися, розмовляли, співали, прали білизну, мили посуд, чекали на маму, ходили в парк, каталися на санчатах, роликах, їздили на річку. Ти навіть брав із собою на роботу. І навіть зараз, коли ти, тату, не поруч, захищаєш мене і Україну, ти піклуєшся про те, щоб у мене було все, ти підтримуєш мене, хвилюєшся за моє навчання, за моє майбутнє, вислуховуєш мене і даєш поради. Найкращою моєю вдячністю за все це буде моє світле майбутнє, яке ти так хочеш здобути для мене».
Відзначаючи його талант і любов до дітей, прагнення передати свої вміння підростаючому поколінню, Володимира Михайловича запросили на роботу в Опішнянський ліцей учителем скульптури, гончарства, живопису, композиції та допризовної підготовки юнаків. Його дуже цінували в колективі, любили вихованці. Так склалося життя, що у 2021 році родина змінила місце проживання і тимчасово переїхала до Семенівки. У 2022 році клята війна змінила життя сім’ї Бутко назавжди — у березні Володимира Михайловича мобілізували до лав Національної Гвардії України. Він зрозумів, що хоче допомагати побратимам як військовий медик, санітар.
Пройшовши відповідне навчання, пішов цим шляхом. Він говорив: «Я розумію, що творчій натурі важко бути штурмовиком чи розвідником, але я зможу принести користь як медик, рятуючи поранених хлопців. Вони — моя друга родина, я товаришів не покину». Чоловік дуже любив своїх побратимів, пишався їхнім бойовим духом, прагненням до перемоги, переживав за кожного з них, докладав усіх зусиль, щоб порятувати поранених. У нечасті хвилини відпочинку, що випадали між боями, малював для них кумедні шаржі. За словами дружини Оксани, Володимир був дуже добрим, чуйним, співчутливим чоловіком, мав м’яку та ніжну натуру: «Немає жодної людини на світі, яка б сказала про нього недобре слово — його всі любили і поважали. А він безмежно, віддано любив свою родину — батьків та двох братів. Дуже переживав за середнього брата, який теж служить у Збройних силах України, вважав його своїм Героєм, мав за приклад».
31 липня у с-щі Семенівка відбулася церемонія прощання з полеглим Героєм. В останню путь під звуки духового оркестру Національної Гвардії України захисника провели рідні, близькі, земляки, військові, представники місцевої влади та делегація Опішнянської громади на чолі з головою Миколою Різником. Ми схиляємо голови в скорботі й віддаємо шану Володимиру Михайловичу. Його відданість, мужність та жертовність заслуговують на безмежну людську подяку. Він став прикладом вірності й самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Свої щирі співчуття висловлюємо родині, близьким і рідним Володимира Михайловича. Нехай він знайде вічний спокій у Царстві Небесному!
Чин відспівування провів благочинний Семенівського округу архімандрит Олексій
