22 серпня в Семенівській громаді провели в останню дорогу військовослужбовця Олександра Валентиновича Ворону. Понад два роки Герой стояв на варті спокою свого народу, відчайдушно протистояв підступній силі ворога… За волю та незалежність України він віддав найцінніше — ЖИТТЯ. Прикро й боляче, що війна забирає найкращих: патріотичних, сміливих, відкритих і щирих.
Офіційна траурна церемонія прощання з Героєм відбулася в центрі Семенівки на площі біля адмінбудинку. Віддати останню шану полеглому захиснику прийшли рідні та близькі, представники влади, земляки, однокласники, колеги по роботі та бойові товариші. Олександр Ворона народився 11 травня 1988 року. Дитинство та юність промайнуло у с-щі Семенівка. У 2005 році закінчив Семенівський НВК №2. Навчання продовжив у Полтавській аграрній академії, де здобув фах агронома. Агрономія стала для Олександра покликанням та справою всього життя.
Під час навчання їздив на стажування до Данії, Норвегії, Сполучених Штатів Америки, де переймав новітній досвід вирощування продукції в аграрній сфері. З часом став справжнім професіоналом своєї справи. Чоловік брав участь в організації та проведенні Днів поля, почав писати тематичні статті, які друкувались у галузевих журналах. Олександр Валентинович працював у ТОВ «Спектр Агро» на посаді менеджера з продажу сільськогосподарської продукції. У трудовому колективі користувався великим авторитетом та повагою.
Під час навчання зустрів свою долю — чарівну дівчину Олю, з якою у 2012 році одружився. У травні 2013 року в пари народився улюблений синочок Михайлик. Повномасштабне вторгнення росії змінило життя мільйонів українських родин, серед яких була і сім’я Олександра Ворони.
15 червня 2022 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Після проходження підготовки в навчальному центрі, опанувавши складну військову техніку та озброєння, проходив службу на посаді старшого оператора-вогнеметника в одній із бригад Сил спеціальних операцій ЗСУ. Мав військове звання старший солдат. Побратими відзначають його хоробрість на полі бою, прагнення до самовдосконалення, впевненість у правильності своїх дій. «Друже Вікінг, ти мав характер та цінності, які не зрадив до кінця…», — написав один із його бойових товаришів. Олександр Валентинович воював на передових позиціях.
Неодноразово в складі групи спецпризначення вирушав у район виконання бойових завдань із метою виявлення місцезнаходження ворога і знищення його особового складу. «Мій дідусь пройшов пекло війни, мій тато ніколи не боявся труднощів, тому я з гідністю захищатиму Батьківщину, а інакше — як я дивитимуся в очі своєму синові», — такі слова з уст Олександра пригадують його рідні.
Під час боїв за Херсон чоловік отримав поранення та був нагороджений медаллю «За поранення» і відзнакою Міністерства оборони. Окрім того, нещодавно командуванням військової частини, де служив чоловік, було здійснено подання його кандидатури на присвоєння високої державної нагороди.
На жаль, 18 серпня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Донецької області Герой загинув від отриманих поранень. Світ залишив чудовий син, дорогий брат, найдорожчий чоловік, улюблений тато, хоробрий побратим і просто людина з великої літери. Ми приносимо слова щирих співчуттів родині Героя, усім, хто мав його честь знати. У спогадах близьких Олександр Ворона назавжди залишиться світлою людиною, яка жила з щирою вірністю власним принципам та переконанням. Вічна пам’ять і шана! Слава Україні!
Чин відспівування провів благочинний Семенівського округу архімандрит Олексій (Бур’янський)
